Книги живуть вічно?

  Заглянувши в календар подій завтрашнього дня, не могла не написати декілька рядків про свій досвід дружби з книгою.
  Моє дитинство було пов'язане зі шкільною бібліотекою, де працювала мама. Кожного дня у мене була можливість торкатися книжок, гортати їх сторінки, брати книги додому й читати. Хотілось читати не ті книги, які вивчалися за програмою, а інші, в яких обкладинка зачаровувала, ілюстрації викликали здивування, тексти "будили" уяву. Добре памятаю "особливу" полицю в шкільній бібліотеці, на ній стояла "Библиотека мировой литературы для детей"  від видавництва "Детская литература". 50 томів (58 - в інших джерелах) романів, казок, віршів, повістей, оповідань, п'єс, билин, поем, новел,  усього найчарівнішого та загадкового, що було написане поетами, письменниками, драматургами майже всіх країн та континентів. У час, коли такі видання можна було брати тільки  в бібліотеці (або у дуже заможніх людей, які мали доступ до отримання книг через підписку або "по блату"), ми читали книги "ковтаючи", за одну ніч, тому що було бажання ПІЗНАТИ СВІТ ЧЕРЕЗ КНИГУ.
  Тепер я вчителюю й намагаюсь пояснити дітям, який неоцінений скарб дістається ним у СПАДОК ВІД ВСЬОГО ЛЮДСТВА - К Н И Г А , а потім знову і знову повторюю слова Ліни  Костенко "Прочитай золоті манускрипти, подивися у вічі вікам..."